Реферат сучасний стан чорнобильсько аес

Гарячі гази, що виділялися при горінні графітової оболонки, підняли радіоактивні речовини на висоту більш ніж 1500 метрів. Різні погодні умови в перші дні після аварії призвели до того, що радіоактивність широко розповсюдилася аж до територій Скандинавії, Польщі, Прибалтики, а також південної Німеччини, північної Франції й Англії. Наслідки Чорнобильської аварії для навколишнього середовища не можна зводити тільки до просторового розподілу зон радіоактивного забруднення. Радіоактивні цезій, стронцій і плутоній усе більше розповсюджуються по ланцюжкові: Ґрунт — Рослина — Тварина/Людина. Іншими шляхами територіального розповсюдження радіонуклідів є ерозія ґрунту під впливом вітру, лісові пожежі, а також сільськогосподарське використання земель і міграція радіонуклідів у річкових водах. [6;9]Таким чином, метою роботи є розглянути вплив радіації на живі організми. Звідси й назва явища: на латині radio — випромінюю, activus- діючий. Це слово запровадила Марія Кюрі. При розпаді нестабільного ядра – радіонукліда, з нього вилітають із великою швидкістю одна або кілька часток високої енергії. Потік цих часток називають радіоактивним випромінюванням або попросту радіацією. А саме явище радіоактивності відкрив у 1896 р. Антуан Анрі Беккерель. Вчений працював із солями урану і загорнув свої зразки разом із фотопластинами в непрозорий матеріал. Фотопластини виявилися засвіченими, хоча доступу світла до них не було.

Смотрите также: Эпос манас кыргызча реферат

Однак у більшості випадків довгострокові наслідки для рослин і тварин не могли бути підтверджені. Надійшло декілька повідомлень про уроджені дефекти в сільськогосподарських тварин; однак інші свідчення підтверджують, що в цілому відбувається подолання наслідків променевого ураження. Можливість виникнення довгострокових генетичних наслідків вимагає подальшого вивчення. Низькоактивне радіоактивне забруднення збережеться на десятиліття. У перші тижні після аварії найбільша погроза радіаційного опромінення була зв’язана з радіоактивними ізотопами йоду. Однак майже 30 000 м2 території в Білорусі, Росії й Україні піддалися дуже сильному забрудненню (більше 185 кБк на квадратний метр) цезієм-137 — нуклідом, період напіврозпаду якого складає приблизно 30 років. Радіоактивний цезій відклався на ґрунті, у тому числі на сільськогосподарських і лісових угіддях. У зв’язку з цим в початковий період багато сільськогосподарських і лісових продуктів були сильно забруднені.

  • Будівництво саркофага було завершене наприкінці листопада 1986 року.
  • Перед аварією в реакторі четвертого блоку знаходилося 180–190 тонн ядерного палива (діоксиду урану). За оцінками, які в наш час[Коли?] вважаються найбільш достовірними, в навколишнє середовище було викинуто від 5 до 30% від цієї кількості.
  • Деякі дослідники ставлять під сумнів ці дані, посилаючись на наявні фотографії і спостереження очевидців, які показують, що реактор практично порожній.
  • Реактор в основному був заповнений графітом; вважається, що він згорів в перші дні після аварії.
  • Крім того, частина вмісту реактора розплавилася і перемістилася через розломи внизу корпусу реактора за його межі.
  • Окрім палива, в активній зоні у момент аварії містилися продукти ділення і трансуранові елементи — різні радіоактивні ізотопи, що накопичилися під час роботи реактора.
  • Велика їх частина залишилася усередині реактора, але найбільш леткі речовини були викинуті назовні, у тому числі: всі інертні гази, що містилися в реакторі; приблизно 55% йоду у вигляді суміші пари і твердих часток, а також у складі органічних сполук; цезій і телур у вигляді аерозолів.
  • Радіоактивні речовини поширювалися у вигляді аерозолів, які поступово осідали на поверхню землі.
  • Інертні гази розсіялися в атмосфері і не вносили вкладу до забруднення прилеглих до станції регіонів.

Похожие записи: